Фасад (фр. façade - зовнішня сторона будинку) - зовнішня, лицьова сторона будинку.
Форми, пропорції, декор фасаду визначаються призначенням архітектурної споруди, його конструктивними особливостями, стилістичним рішенням його архітектурного образу.
Інтер'є́р (фр. intérieur — внутрішня частина, середина від лат. inerior — ближчий до середини) - архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення, яке забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності або внутрішній простір будівлі чи окремого приміщення, архітектурне вирішення якого визначається його функціональним призначенням.
Також може вживатися до оздоблення транспортних засобів: авто, літака, потяга і т.д.
Також колона може не підтримувати будь-якої масивний будівельний елемент, а служити декоративною або тріумфальною прикрасою, наприклад, із статуєю на вершині.
А́рка (лат. arcus — дуга) — криволінійне перекриття прорізу в стіні або простору між двома опорами (стовпами, колонами, пілонами), що передає на основу не тільки навантаження, а й розпір.
Арки бувають безшарнірні, двошарнірні та тришарнірні.
Залежно від розміру пройми, навантаження і призначення арки виконуються з каменя, цегли, залізобетону, металу і дерева.
Під час декоративного оформлення фасаду чи інтер'єру житла арки виконуються із бетону та гіпсу.
Скульптура (лат. sculptura, від sculpo - вирізаю, висікаю) - ліпка, пластика - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів.
Матеріали скульптури - метал, камінь, глина, дерево, гіпс та ін;
Методи їх обробки - ліплення, висікання, художнє лиття, кування, карбування та ін.
Колона (грец. κιων, στύλος, лат. columna) в архітектурі-конструктивний елемент, що вживається в якості ланки між основою споруди та його частинами.
Колона - дерев'яний, кам'яний або металевий стовп, часто циліндричної форми, поставлений вертикально. Часто використовується для підтримки арок, антаблементом.
Види колон: з канелюрами, гладко ствольні, ентазис, гвинтові, «різьблені».
Рельєф - вид образотворчого мистецтва, один з основних видів скульптури, в якому все зображуване створюється за допомогою об'ємів, які виступають над площиною фону. Таким чином, рельєф протилежний круглій скульптурі. Фігурне або орнаментальне зображення виконується на площині з каменю, гіпсу, глини, металу, з допомогою ліплення, різьблення і чеканки.
Рельєф (франц. relief) - скульптурне зображення на площині. По відношенню до площини фону розрізняють поглиблений (вирізаний на площині) і опуклий рельєф.
Барельєф (франц. bas-relief) - низький рельєф, в якому опукле зображення виступає над площиною фону не більше ніж на половину свого об'єму.
Горельєф (франц. haut-relief) - високий рельєф, в якому зображення виступає над площиною фону більш ніж на половину свого об'єму.
Контррельєф (від лат. contra - проти і «рельєф») - вид поглибленого рельєфу, що представляє собою «негатив» барельєфа.
Рельєф en creux (франц. в западині) - рельєф з поглибленим контуром, але збереженим фоном.
Комино́к (камі́н) — пристрій, щоб опалювати будинок.
Складається з містини, щоб накладати дрова й димаря, що крізь нього з містини для опалювання виходить дим. Також існують електричні й декоративні коминки, але вони не опалюють.
Бето́н (фр. béton, від лат. bitumen — «гірська смола») — штучний каменеподібний матеріал, результат раціонально підібраної суміші в'яжучого, заповнювачів, води і, при потребі, спеціальних добавок.
Карни́з (від грецького κορωνίς — закінчення, завершення, фр. corniche, англ. cornice, нім. Gesims) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого поясу, верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху. Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінової площини.
Завершуючи верх стіни, віділяючи її край, карниз грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах.
Фриз (фр. frise від лат. phrygium — прикраса). Назва архітектурного елемента походить від стародавнього міста Фригія. В античній архітектурі фриз також називали зофором (від грец. Ζωφόρος).1. Середня частина класичного антаблемента, яка розташована між архітравом і карнизом. У доричному ордері це — чергування метоп і тригліфів, в іонічному і корінфському — стрічка фризу залишається гладенькою або прикрашається рельєфними композиціями.
2. Витягнута по горизонталі скульптурна чи живописна композиція, яка прикрашає стіну (частіше її верхню частину) або підлогу.
3. Стрічкова орнаментальна композиція. Крім того, мають місце:
* Фриз алмазний — орнаментальна прикраса, виконана у вигляді гранованих кубиків.
* Фриз випуклий — у перетині має випуклу форму, внаслідок чого поверхня із скульптурним рельєфом відзначається багатством світлотіні. Бере початок у стародавньому Римі, коли прагнули до пишності і соковитості пластичних форм.
* Фриз городчастий — орнаментована стрічка, нижня частина якої вирішена у вигляді висячих зубців таким чином, що вони вписуються між однаковими рівнобедреними трикутниками, якщо їх умовно накреслити на поверхні стіни.